Мама моя з дитинства мріяла бути поштаркою, їй подобалося носити в старій синій сумці газети та журнали, а особливо приємно було роздавати листи, які вона сама і малювала, бо писати ще не вміла. Потім, коли мама підросла, дуже серйозно захворіла її двоюрідна сестричка. Це, мабуть, і вплинуло на бажання моєї мами стати дитячим лікарем. Довгих шість років навчалася вона в медичному інституті, бо яка ж це нелегка справа — лікувати дітей! Є такі малята, що бояться лікарів, бо хвороба — це біль, неприємні відчуття. А я от не боюся навіть стоматологів, тому що розумію: лікар бажає зробити нам краще, турбується про наше здоров я. Отож треба трошки потерпіти, щоб потім не стало гірше. Зараз мама працює в дитячій лікарні, а дома нам розповідає про важкі або веселі випадки із своєї практики. Часто мамі нема відпочинку навіть у вихідні дні — коли хворіють діти знайомих або друзів, всі кличуть маму, бо вона уважна до малят, співчутлива й серйозна. Мама вчить і мене допомагати їй. Звісно, лікув...
Привабливі боки журналістики: можливість самореалізуватися; мати творчу характером роботу; доносити до людей правду, примножувати в світі добро, боротися за справедливість; впливати на формування суспільної свідомості, громадської думки; спілкуватися з видатними людьми, прожити цікаве життя; першим опинятися в гущині подій, осягати глибинний зміст явищ, причини і наслідки, витлумачувати їх для загалу; стати знаменитим, мати гарні заробітки, посідати престижне місце в структурі суспільства. Труднощі спеціальності: стресовість, потреба таланту, необхідність безкінечного самовдосконалення, моральна відповідальність за кожен журналістський твір, мистецтво постійного спілкування, налаштованість на універсальність. Ви здобули середню освіту і постали перед вибором майбутньої долі. Ви обираєте професію, а відтак і спеціальність у вищій школі, щоб вчитися далі й стати висококласним спеціалістом.